Книга «Велика княгиня Марія Павлівна. Мемуари» (оріг. Великая княгиня Мария Павловна. Мемуары) є історичними спогадами однієї з найяскравіших представниць династії Романових — Великої княгині Марії Павлівни (1890–1958). Вона була онукою імператора Олександра II, двоюрідною сестрою останнього російського імператора Миколи II, а її молодший брат, Дмитро Павлович, став одним із убивць Григорія Распутіна.

Мемуари фактично складаються з двох основних частин, які Марія Павлівна написала в еміграції та опублікувала під назвами «У Росії» та «У вигнанні». Частина «У Росії» описує її незвичайне дитинство: ранню втрату матері, виховання в сім'ї московського генерал - губернатора Великого князя Сергія Олександровича та його дружини, Великої княгині Єлизавети Федорівни, яка була сестрою імператриці Олександри Федорівни. У цій частині книги докладно розповідається про церемоніальний побут імператорського двору, перші шлюби — зі шведським принцом Вільгельмом та князем Сергієм Путятіним — та її роль сестри милосердя на фронтах Першої світової війни. Друга частина, «У вигнанні», присвячена її життю після Жовтневої революції. Вона описує втечу з Росії через Одесу, а також дивовижні метаморфози, яких зазнала її доля за кордоном. Незламна і винахідлива Марія Павлівна зуміла адаптуватися до суворого емігрантського життя: вона заснувала в Парижі власний успішний будинок мод «Кітмір», займалася фотографією та живописом, жила в Лондоні, Парижі, Америці та Аргентині. Мемуари Марії Павлівни цінні не лише як джерело про занепад Російської імперії та життя царської родини, але й як історія сильної жінки, яка, будучи «викинутою у суворе повсякденне життя», проявила унікальну здатність до виживання та самореалізації.