«В окопах Сталінграда» — одна з перших і найзнаковіших повістей про Велику Вітчизняну війну, що ознаменувала народження так званої «лейтенантської прози» завдяки своїй безпрецедентній для того часу правдивості та відсутності ідеологічного пафосу.
Розповідь ведеться від імені лейтенанта-сапера Юрія Керженцева (автобіографічний герой), який разом зі своїм полком проходить шлях від трагічного відступу під Харковом до найважчих вуличних боїв за Сталінград. Некрасов показує війну не з висоти генеральських штабів і не в світлі гучних перемог, а «з окопу», очима рядового офіцера, чиє поле зору обмежене його бліндажем, його взводом і його ділянкою фронту.
Книга позбавлена героїчного лакування і парадного зображення битв. Замість цього автор з граничним реалізмом описує суворі фронтові будні: постійні бомбардування, холод, голод, воші, необхідність рити землю, сварки між командирами і побутові розмови про мирне життя. У центрі уваги — прості люди війни: солдати, які залишаються людьми в нелюдських умовах, зберігаючи дружбу, честь і вірність обов'язку.
Повість Некрасова, за яку він отримав Сталінську премію, стала проривом, вперше представивши читачеві окопну, психологічно точну і трагічну правду про Сталінградську битву, зробивши акцент на мужності і стійкості звичайного солдата.