Заснований на реальних подіях життя Людвіга (Лале) Соколова, роман Ґезер Морріс є свідченням людського духу і сили любові, здатної розквітати навіть у найтемніших місцях. І важко уявити темніше місце, ніж концентраційний табір Освенцим/Біркенау.

У 1942 році Лале, як і інших словацьких євреїв, відправляють в Освенцим. Опинившись там, він, завдяки тому, що розмовляє кількома мовами, отримує роботу татуювальника та з жахливою швидкістю набиває номери новим ув'язненим, а за це отримує деякі привілеї: окрему комірчину, трохи кращу їжу та відносну свободу переміщення по табору. Одного разу в липні 1942 року Лале, ув'язнений 32407, наносить на руку тремтячій молодій жінці номер 34902. Її звуть Гіта. Попри їхнє скрутне становище, попри те, що кожен день може стати останнім, вони закохуються і всупереч усьому вірять, що зуміють вижити в цих нелюдських умовах.

І хоча становище Лале як татуювальника є відносно кращим за решту ув'язнених, але не захищає від жорстокості есесівців. Знову і знову ризикує він життям, щоб допомогти своїм товаришам по нещастю і особливо Гіті та її подругам. Незважаючи на постійну загрозу смерті, Лале і Гіта ніколи не перестають вірити в майбутнє. І в цьому майбутньому вони обов'язково житимуть разом довго і щасливо...