Франсуазу Саган називали Мадемуазель Шанель від літератури. Починаючи з найпершого роману «Здрастуй, смуток!» (1954), що наробив чимало галасу, її літературна кар'єра складалася блискуче, вона з дивовижною легкістю створювала книжку за книжкою, їх перекладали різними мовами, і вони розліталися світом мільйонами примірників. У романі «Неясна посмішка» юний Бертран сумує за своєю однокурсницею, студенткою Сорбонни Домінікою, а та, своєю чергою, сумує за його дядьком Люком, адвокатом, якому доводиться багато їздити світом. Поруч із Люком Домініка почувається живою, кумедною, веселою. І що поганого, якщо вони проведуть разом кілька тижнів на Лазурному Березі? Адже вони не збираються закохуватися одне в одного! Франсуаза Саган вірна собі: її проза - прозора, витончена, позбавлена пози - приносить радість все новим поколінням читачів.