"По той бік добра і зла" (1886) - етапна робота Фрідріха Ніцше, яка знаменує перелом у світогляді і, ширше, у всьому ладі думки, світовідносини філософа, що настав після написання книги "так говорив Заратустра", і передує заключний, найбільш інтенсивний період його творчості, відзначений підведенням філософських підсумків історії людства і передчуттям духовних катаклізмів століття XX. Ніцше створює абсолютно новий, небачений в історії світової філософії тип твору. Вже покоління, народжується в момент написання книги, і переступило поріг XX століття в момент свого духовного становлення, сприймало її як норму духовності - "якусь тривожно гуде сирену, вривається в Нове століття передвістям жахливих аварій у всіх сферах життя", лякаючий "дар Кассандри". У книзі - відчай і майже захват, передчуття, "як недалеко, як близько вже той час, коли буде інакше! ", і віра в те, що знайдуться адекватні іншому способи мислення"по той бік добра і зла".

"Генеалогія моралі " (1887) була задумана Фрідріхом Ніцше, великим німецьким філософом, як додаток до свого твору" по той бік добра і зла", який побачив світ в 1886 році. Зовнішнім приводом до написання "генеалогії моралі" послужила хвиля пересудів, що обрушилася на автора у зв'язку з попередньою роботою, в якій Ніцше намагався сформулювати принципи нового морального поведінки, що залишається моральним, навіть не будучи пов'язаним з надприродним. У" генеалогії моралі "Ніцше з властивою йому парадоксальністю думки і глибиною психологічного аналізу розглядає історію походження забобонів, пов'язаних з" богоданностью " моралі як такої.