Ілля Юрійович Стогов - людина неоднозначна. Різнобічна. Магістр богослов'я, працював продавцем велосипедів, вів передачу на телебаченні, випускає свою серію книжок, любовно названу ім'ям себе коханого. Часто його можна зустріти на світських тусовках і в гримерці на панк - концерті. Пише він. . . Про що він тільки не пише зараз: від вічних цінностей, до історії гурту 'Психея'. . .

Книжка «Мачо не плачуть» - це той твір, який зробив із просто письменника - письменника культового. На сторінках книжки Ілля немов би вивертає себе навиворіт, показуючи читачам, що навіть світ неврастеніка й алкоголіка може бути цікавим і захопливим, а сам цей неврастенік наприкінці оповіді сприймається не інакше, як новий герой часу, романтичний образ і совість нації.

Кожен рядок роману немов би про кожного з нас - усі ми були в таких ситуаціях. Як очищення - розділ 'Куала - Лумпур'. . . Книжка абсолютно пітерська, і пахне вона поталою землею і сонцем між будинків. Таким, яскравим сонцем. . .

Спершу вам здасться, що Storoff - це просто черговий дикий чоловік. Що в його книжках немає нічого, крім яєць, тютюну, перегару та щетини. І, лише відклавши його книжку, ви зрозумієте, що перед очима у вас пройшла ціла епоха.