Це перший роман знаменитого філософа та публіциста Артура Кестлера, що відкриває його трилогію, присвячену «етиці революції» (до неї також входять «Сліпуча пітьма» та «Приїзд і від'їзд»). Книга є не просто описом повстання Спартака, а глибокою політичною алегорією, в якій автор осмислює трагедію революційних рухів XX століття через призму античності.

Сюжет заснований на історичних подіях 73–71 рр. до н. е. Група гладіаторів на чолі зі Спартаком тікає зі школи Лентула Батіата в Капуї. До них приєднуються тисячі рабів та бідняків, які мріють про свободу. Проте Кестлер зміщує акцент із героїчних битв на внутрішній конфлікт: лідери повстання (Спартак та його соратник Крікс) намагаються побудувати «Місто Сонця» — утопічне суспільство справедливості. Герої стикаються з нерозв'язною дилемою: чи можна досягти благої мети насильницькими методами і чому будь-яка спроба створити ідеальну державу неминуче призводить до диктатури та саморуйнування? Автор показує Спартака не як плакатного героя, а як людину, яку роздирають сумніви між гуманізмом та необхідністю бути жорстоким вождем.