«Де валяються поцілунки. Париж» — це інтелектуальна мелодрама, де головним героєм, поряд із людьми, постає саме місто — мінливе, контрастне, здатне бути як раєм для закоханих, так і чистилищем для самотніх сердець. Сюжет починається з відчайдушного кроку жінки, якій набридло чекати на диво, і вона вирішує взяти долю у власні руки, навіть якщо це межує зі злочином. Цей «гріх» запускає ланцюгову реакцію, сплітаючи в тугий вузол долі випадкових перехожих, циніків та романтиків. Валіуллін майстерно доводить, що випадковостей не існує: голка провидіння невпинно працює, створюючи складний візерунок реальності на тлі Ейфелевої вежі та затишних кафе.

Автор, якого по праву вважають майстром метафор, наповнює роман іскрометними діалогами та філософськими роздумами про те, чому люди часто задовольняються малим, коли створені для великого кохання. Париж у книзі — це не листівка, а живий організм: то надихаючий і величний, то вульгарний і приземлений. Через тонку іронію та часом трагічні повороти автор веде своїх персонажів до душевного зцілення, яке можливе лише серед вузьких вуличок стародавнього міста. Це одна з найзріліших робіт Валіулліна, де його багаторічний досвід та впізнаваний стиль поєднуються в елегантну історію про пошук щастя, яке часто лежить прямо під ногами — там, де валяються поцілунки.