До цього видання увійшли два твори Бориса Акуніна.

Звездуха

По - божому, може, і не так. А по - людськи так. Люди діляться на своїх і чужих. Свої – ті, хто з тобою і за тебе. Вони - то і є справжні люди. Чужі – або вороги, або ніхто. Вони не мають ніякого значення. Своя собака дорожча за чужого хана. Зі своїми, як з чужими, поводитися не можна. І навпаки: поводитися з чужими, як зі своїми, теж неправильно. . .

На початку XIII століття Русь зіткнулася не тільки з непереможним ворогом, але і з іншим поглядом на світ. Борис Акунін у жорсткій, драматичній повісті «Звездуха» розповів про найважчий час протистояння монголо - татарській орді. . . і про неможливе самовіддане кохання.

Убити змієня

Росіяни не римляни, їм хліба і видовищ багато не потрібно. Зате потрібна велика мета, і ми її дамо. А де мета, там і ланцюг. . . Якщо ж кожен почне піклуватися про власне щастя, то що від Росії залишиться?

П'єса «Вбити Змієня» закриває тему XVII століття в проекті Бориса Акуніна «Історія Російської держави» і змушує задуматися про роздоріжжя російської історії, про те, що все і завжди могло скластися інакше.

П'єса стала частиною нової вистави - триптиху РАМТ «Останні дні» у постановці Олексія Бородіна, де сходяться не тільки герої, а й автори, які розминулися у століттях: Олександр Пушкін розповідає історію «Мідного вершника» і сам потрапляє в поле зору Михайла Булгакова. А з XXI століття Борис Акунін спостерігає за юним царевичем Петром: ". . . І нічого не буде. Нічого, про що мріяли. . . Ні флоту. Ні перемог. Ні вікна в Європу. Ні правильної столиці на морському березі. Ні імперії. Не буде Росії великої. . .