Книга «Записки декабриста» (оріг. Записки декабриста) — це історичні мемуари одного з ключових учасників повстання 14 грудня 1825 року, дворянина та громадського діяча Івана Дмитровича Якушкіна (1793–1857). Ця праця, написана в 1850 - ті роки, є одним із найважливіших першоджерел з історії декабристського руху.

«Записки» охоплюють період від Вітчизняної війни 1812 року, в якій Якушкін брав участь, до його багаторічного перебування на сибірському засланні. Якушкін докладно описує свою службу в армії і, що найбільш цінне, процес формування перших таємних товариств (таких як «Союз порятунку» та «Союз благоденства»), їхні цілі, внутрішні розбіжності та плани щодо зміни державного устрою Росії. Особливу увагу приділено морально - етичним дилемам декабристів, включаючи його власну пропозицію про вбивство імператора Олександра I, від якої товариство врешті - решт відмовилося.

Друга, не менш важлива частина мемуарів присвячена життю декабристів після арешту: допити, суд, ув'язнення у Петропавлівській фортеці та, нарешті, багаторічне заслання до Сибіру. Якушкін з гідністю описує важкі умови каторги та поселення, а також духовну та просвітницьку працю декабристів у Сибіру, їхнє спілкування один з одним і з місцевим населенням. Мемуари відрізняються прямотою, щирістю та глибоким самоаналізом, являючи собою свідчення про високий громадянський дух і трагічну долю російського дворянського авангарду.