Ґвенда була впевнена, що знайшла дім своєї мрії: маленький будиночок у курортному містечку здавався тихим, затишним і напрочуд гостинним. Та чим довше вона жила в ньому, тим більше несподіваних спогадів починало випливати з глибин пам’яті. Скрип сходів, знайомий куточок, тінь у кімнаті — й раптом перед її очима з’являється жахливе видіння: жіноче тіло на підлозі й руки, що безжально стискають горло. Чи не втрачає вона розум?

Міс Марпл певна: Ґвенда не божеволіє, а в цьому домі справді прихована таємниця давнього вбивства. Вона радить молодятам не шукати правди й не розворушувати минуле, яке здатне бути смертельно небезпечним. Та хіба можна відвернутися від загадки, що з кожним днем тісніше сплітається з їхнім життям? У цьому затишному будиночку стіни пам’ятають занадто багато, і минуле готове простягнути свої холодні руки у теперішнє.