«Сьомга» — це автобіографічний (чи квазіавтобіографічний) роман, у якому вигадана Софія блукає лабіринтами власного минулого, намагаючись відшукати сенс у хаосі спогадів. Книга побудована як серія інтимних замальовок, що охоплюють період від дитинства в Івано-Франківську до дорослого життя. Авторка з хірургічною точністю описує процес дорослішання жіночого тіла, перші сексуальні досвіди, складні стосунки з родичами та випадкові зв'язки, які залишають по собі відчуття порожнечі. Назва роману стає метафорою — рожеве, ніжне м'ясо риби, яке водночас асоціюється і з вишуканістю, і з сирим, оголеним болем.

Стиль Андрухович у цьому творі — це суміш поетичності та натуралізму. Вона не боїться бути «непричесаною», грубою чи відверто сороміцькою, адже саме в цих моментах, на її думку, криється справжня правда про людину. Це історія про пошук любові там, де її немає, і про спробу прийняти себе в країні, що сама переживає трансформацію. «Сьомга» змушує читача почуватися незручно, ніби він підглядає у шпаринку за кимось дуже близьким, але саме ця інтимність робить роман неможливим для ігнорування. Це маніфест внутрішньої свободи, де право на помилку та право на власне тіло стають головними цінностями героїні.