«Наймичка» — соціально - побутова поема Тараса Шевченка, написана в 1845 році, яка є одним із найглибших і найтрагічніших творів у його творчості, присвячених долі жінки - кріпачки. У центрі сюжету — трагічна історія Ганни, яка народила дитину поза шлюбом у суспільстві, де це вважалося найтяжчою ганьбою, що закривала шлях до нормального життя. Щоб уберегти сина від долі байстрюка та дати йому гідне майбутнє, Ганна приймає рішення залишити його підкинутим у бездітної заможної пари — Насті та Трохима, а сама наймається до них у наймички. Протягом багатьох років вона живе поряд зі своєю дитиною — Марком, виконуючи всю важку роботу і приховуючи своє материнство, свідомо прирікаючи себе на страждання і самотність. Тільки на смертному ложі, коли її син уже став дорослим і має власну родину, Ганна відкриває йому свою найбільшу таємницю. Поема глибоко розкриває тему великої материнської любові та самопожертви, яка, незважаючи на жорстокі соціальні й моральні утиски кріпацької доби, залишається непереможною і всепрощаючою.