«Гамалія» — історична поема Тараса Шевченка, написана 1842 року, є романтичним оспівуванням військової звитяги та глибокого патріотизму запорозьких козаків. Твір присвячено героїчному морському походу козацької флотилії до Стамбула, столиці Османської імперії, що був здійснений з метою визволення українських побратимів - християн, які перебували в турецькій неволі. Сюжет поеми побудований на показі мужності, відваги та непохитного почуття обов'язку козаків, для яких неволя була найбільшою ганьбою. Очолюваний завзятим отаманом Гамалією, козацький флот на своїх чайках вирушає через синє море до Візантії, де у стамбульських тюрмах стогнуть бранці. Поет майстерно використовує народнопісенну традицію, включаючи елементи персоніфікації явищ природи та звертаючись до народних дум. Поема, сповнена динамізму та героїчного пафосу, завершується успішним визволенням невільників, що підкреслює ідею згуртованості козацької громади та їхньої безмежної любові до рідної України - неньки. Твір уславлює непереможну силу духу тих, хто готовий на все заради волі та віри.