«Дванадцять. . . » — це психологічний роман з елементами трилера, у центрі якого опиняється жінка, чия професія вимагає бути ідеальним слухачем. Вона щодня пропускає крізь себе чужі сповіді, драми та спогади, спостерігаючи за калейдоскопом людських життів збоку. Проте за цією роллю стороннього спостерігача героїня втрачає пильність і не помічає, як межа між її власним світом і світами тих, кого вона вислуховує, починає стиратися. Найстрашніше відкриття чекає на неї тоді, коли вона усвідомлює: поки вона вивчала інших, хтось невідомий і таємничий зробив об'єктом пильного спостереження її саму. Це історія про вразливість людської психіки та про те, що ми ніколи не буваємо по - справжньому самотніми, навіть якщо нам так здається.

«Зів’ялі квіти викидають» — один із найбільш емоційних творів сучасної української літератури, що розповідає про затишний, на перший погляд, будинок для літніх акторів. Тут, у тиші коридорів, доживають віку колишні зірки екранів та кумири театральних підмостків. У зморшках на їхніх обличчях ще можна вгадати риси фатальних красунь та величних героїв, але реальність невблаганна: їхній час минув, а слава виявилася скороминущою. Сюжет будується на переплетінні доль двох великих акторок — колишніх суперниць, які колись ділили ролі, чоловіків і любов публіки, а тепер ділять спільну старість. Це гірка, але надзвичайно красива метафора людського життя, де вчорашні букети захоплення неминуче в’януть, і суспільство, наче непотрібний декор, безжально викидає їх на смітник історії.