«Сліпий Орфей» — це один із найбільш незвичайних і похмурих творів Олександра Мазіна, написаний на межі містичного трилера, горору та міського фентезі. Автор, відомий своїми історичними циклами, тут випробує себе на території Стівена Кінга та Діна Кунца, створюючи густу, лякаючу атмосферу сучасного окультного Петербурга.

Сюжет будується навколо п'ятьох героїв, які виявляються втягнутими у смертельну гру із позамежними силами. Кожен із них має свої таємниці, але перед обличчям справжнього жаху їхні відмінності стираються. Головний лейтмотив — ціна безсмертя та виживання: автор одразу ставить жорстку умову — «переступити через смерть зможе лише один».

У цьому світі давнє зло не ховається в замках, воно живе в сусідньому під'їзді. Щоб протистояти ворогу, який не належить до світу живих, змушені об'єднатися ті, хто у звичайному житті були б ворогами: сучасні чаклуни-практики та людина, що взяла на себе роль сучасного Інквізитора. Це історія про віру, біль і про те, на що готова піти людина, щоб зазирнути «за межу» і повернутися назад.