Книга «Ерос і мораль» (Эрос и мораль) Миколи Бердяєва — це не окрема монографія, а фундаментальний розділ його головної праці з етики «Про призначення людини» («О назначении человека», 1931). У цьому тексті один із найвидатніших філософів - екзистенціалістів XX століття досліджує природу людської пристрасті, кохання та їхнє місце в християнській та гуманістичній етиці.

Бердяєв розглядає Ерос не просто як біологічний інстинкт, а як потужну духовну силу, здатну піднести людину до творчості або скинути її в безодню хаосу. Філософ критикує традиційну «мораль закону», яка намагається приборкати кохання суворими правилами та заборонами. Натомість він пропонує «етику творчості», де Ерос стає шляхом до пізнання іншої особистості та виходу за межі власного «Я». Автор глибоко аналізує трагедію статі, зв'язок кохання зі смертю та можливість перетворення пристрасті на вищу духовну енергію. Це глибокий і часто парадоксальний роздум про те, як людина може залишитися вільною у своїх почуттях і водночас відповідальною перед Богом та своєю совістю.