Він став її порятунком у світі, де всі двері були зачинені. Пайк прийняв Джордан тоді, коли вона залишилася ні з чим. Він — її тиша серед хаосу, сила, що не тисне, підтримка, яка не вимагає нічого навзаєм. Він не бере її під контроль — він бачить у ній самостійність, яка потребує лише одного: бути прийнятою. А вона щоразу затамовує подих, коли чує, як його машина зупиняється у дворі. Бо з ним — безпечно.

Її вчили, що хороші чоловіки — вигадка. А якщо такі й існують, то точно не для неї. І, схоже, це правда: Пайку тридцять вісім, їй — лише дев’ятнадцять. І найгірше — він батько її хлопця.

Це почуття не мало народитися. Вони не мали навіть дивитися одне на одного так, як дивляться. Але заборони зникають там, де серце говорить голосніше за розум.

Це історія про почуття, які не питають дозволу. Про привабливість, сильнішу за мораль. Про любов, яка не вписується в соціальні рамки — але стає порятунком для двох зранених душ.