Книга американського журналіста та історика Девіда Саттера є глибоким та інтимним дослідженням останніх двадцяти років існування Радянського Союзу, охоплюючи епохи Брежнєва, Андропова, Черненка та Горбачова. Працюючи кореспондентом в СРСР у 1970–1990-ті роки, Саттер не обмежувався Москвою і зміг створити унікальний документ епохи, що рясніє свідченнями як відомих дисидентів, так і безвісних обивателів, з якими він зустрічався у найрізноманітніших куточках країни. Автор стверджує, що Радянський Союз був першою в історії державою, побудованою на основі хибної ідеї та тотальної, всепроникної офіційної ідеології, яка змушувала громадян жити в умовах гігантської брехні. У своїй роботі Саттер показує, як цей соціальний експеримент, що перетворив людей на «безликі гвинтики колосальної системи», призвів до трагічних наслідків та неминучого краху. Книга демонструє, що саме проникнення правди у цей світ, побудований на брехні, стало каталізатором швидкого і незворотного розпаду держави, коли, за висловом автора, «не було чим підперти руйнуються руїни». Це не просто політичний аналіз, а хроніка людського випробування в екстремальних умовах тоталітаризму.