Роман «Коли я повернуся, будь удома» («Чекай удома, коли повернуся») — це щемка та глибока історія, що викладена у формі поетичних листів батька до його доньки, якої вже немає поруч. Головний герой, літній чоловік, намагається осмислити втрату та віднайти сенс життя у своїх щоденних роздумах, які він адресує доньці. Події відбуваються на контрасті між тихою меланхолією «Міста вічної зими» на півночі Франції, де він мешкає, та яскравими, теплими спогадами про Стамбул і минуле. Листи сповнені батьківської мудрості, ностальгії та безумовної любові. Це не просто вираження болю, а спроба створити міст між життям і вічністю, віра в те, що «ніхто не помре, і ті, хто любив один одного в одному житті, неодмінно зустрінуться після». Сафарлі віртуозно змішує аромати турецького кави та французьких булочок, мелодії Шарля Азнавура та азани муедзинів, створюючи неймовірно затишну, зігрівальну атмосферу. Книга є роздумом про вічність кохання, пошук свого місця та важливість пам'яті, що допомагає пережити найтяжче горе.