Вірші Віри Полозкової - це таке ж ураганне і яскраве явище, як і вона сама. Неймовірний магнетизм її чарівності й точні ритми суджень переносяться до книжки, де кожен знаходить самого себе: окриленого, засмученого, обдуреного чи закоханого.

«Фотосинтез»

Назва збірки «Фотосинтез» є метафорою творчого та життєвого процесу: подібно до рослин, що перетворюють світло на енергію, ліричний герой Полозкової вбирає враження, емоції та хаос міського життя, перетворюючи їх на поезію та життєвий досвід. У віршах переважають теми складних, часто болючих особистих стосунків, молодості, пошуку себе та свого місця у світі. Полозкова з притаманною їй прямотою та спостережливістю фіксує деталі сучасного побуту, перетворюючи буденні ситуації та урбаністичні пейзажі на глибокі емоційні одкровення. Цей збірник сповнений енергії, жаги до життя та прагнення світла, попри всі внутрішні та зовнішні конфлікти, що робить його одним із найяскравіших зразків її ранньої творчості. (112 стор. , 2021 р. )

«Осточортіння»

Збірка «Осточортіння» є хронологічним і тематичним мостом між ранніми, більш яскравими та спостережливими роботами Полозкової та її пізньою, трагічною лірикою. Основна тема віршів — болісний контраст між інтенсивністю внутрішнього життя та нудним, виснажливим побутом, який «осточортів». Поетеса досліджує складні, часто надломлені стосунки між людьми в умовах великого міста, теми втоми від удавання, пошуків сенсу та справжнього емоційного зв'язку. Ліричний герой розмірковує про час, що вислизає крізь пальці, і про те, як важко зберегти жвавість почуттів, коли рутина і повторюваність забирають усі сили. Це чесний та емоційно насичений погляд на те, як сучасна людина намагається вирватися з полону буденності. (168 стор. , 2021 р. )

«Непоезуміння»

Книга «Непоезуміння» продовжує тематичні лінії, розпочаті в більш ранніх збірках Полозкової, фокусуючись на житті в еміграції, почутті розриву з минулим та особистій/колективній дезорієнтації. Поетеса досліджує, як писати та говорити про біль і хаос, коли навколишня реальність здається абсурдною та незрозумілою. Вірші звернені до тем втрати зв'язку, пошуку нової мови для опису травматичного досвіду, а також ролі поезії як інструменту, що дозволяє подолати «непорозуміння» та створити крихкий, але рятівний внутрішній порядок. Уся книга — це спроба за допомогою лірики розібратися у стані фрагментації світу та людини. (224 стор. , 2021р. )