«Кохання під час холери» (El amor en los tiempos del cólera) Габріеля Гарсіа Маркеса — це один із найвеличніших романів XX століття, написаний майстром «магічного реалізму». Це монументальна історія про вірність, пристрасть і час, яка доводить, що справжнє почуття не має терміну придатності.

У юності Флорентіно Аріса та Ферміна Даса були палко закохані, але доля та воля батька дівчини розлучили їх. Ферміна вийшла заміж за поважного лікаря Ювеналя Урбіно, обравши стабільність і соціальний статус. Проте Флорентіно не зрікся свого кохання. Він чекав на свою єдину п’ятдесят один рік, дев’ять місяців і чотири дні. Пройшовши крізь сотні випадкових зв'язків та досягнувши успіху, він знову з’являється на порозі Ферміни в день смерті її чоловіка, щоб повторити свою клятву вірності. На тлі епідемії холери та воєн розгортається сюжет про те, що любов — це теж свого роду хвороба, проти якої немає ліків, окрім самої любові.