Це ґрунтовне історичне дослідження присвячене життю українського населення Східної Галичини та Волині — регіонів, які після розпаду імперій і завершення польсько - української війни опинилися у складі Другої Речі Посполитої (міжвоєнна Польща, 1918–1939).

Книга аналізує складний та суперечливий період, розглядаючи його в контексті «проєктування» української національної ідентичності та державності в умовах відсутності власної держави.

У центрі уваги:

- Політика польської влади щодо українців (асиміляційні процеси, пацифікація, обмеження доступу до освіти).

- Соціально - економічне становище регіону (аграрне перенаселення, бідність, діяльність кооперативів).

Формування інституцій українського життя — діяльність Греко - католицької церкви, розвиток наукових і культурних товариств («Просвіта», Наукове товариство ім. Шевченка), які взяли на себе функції недержавних структур.

Становлення політичних рухів — від легальних партій, що працювали в польському парламенті (Сеймі), до радикального націоналістичного підпілля (ОУН).

Це видання буде корисним для істориків, політологів, студентів, а також для широкого кола читачів, які прагнуть глибоко зрозуміти передумови сучасного українсько - польського діалогу та історичні корені українського національного руху.