«Гаргантюа і Пантагрюель» — це один із найвеличніших і найсуперечливіших творів світової літератури, що став енциклопедією епохи Відродження. Роман складається з п'яти книг, які розповідають про життя та фантастичні пригоди двох добрих велетнів, короля Гаргантюа та його сина Пантагрюеля. Рабле використовує гротеск, низовий сміх, бурлеск та дотепні каламбури, щоб під маскою цих пригод розгорнути глибоку сатиру на суспільство XVI століття, висміюючи лицемірство церкви, невігластво ченців, недосконалість схоластичної освіти та вади феодальної влади. На противагу цьому застарілому світогляду, Рабле пропонує свій гуманістичний ідеал, що включає прогресивну освіту, яка веде до всебічного розвитку особистості, а також заклик до свободи та насолоди життям, символом чого стало створення ідеального абатства Телем, єдиним правилом якого є «Роби, що хочеш» (Fay ce que vouldras). Сміх для Рабле є не просто розвагою, а інструментом пізнання і способом утвердження невичерпної життєвої сили, що робить цей роман ключовим для розуміння європейського гуманізму.