Автору вдалося створити текст, у якому дивовижно переплітаються на перший погляд несумісні теми. Майстерність викладу настільки висока, а герої й атмосфера настільки «живі», що вже після перших сторінок перестаєш сприймати роман як фентезі — він звучить як реальність.

Це історія, де сміливо поєднуються Тибетські маги й козаки-характерники, а ідеї, які здавалися фантастичними, поступово набувають переконливості й логіки. Читач не встигне згадати відому фразу Станіславського «не вірю», адже оповідь втягує й не відпускає.

На тлі подій у країні та світі, яким автор також приділяє увагу, цей роман читається не лише як захоплива вигадка, а як дзеркало нашої реальності, що примушує замислитися й подивитися на світ під іншим кутом.