Роман Віктора Гюго, одного з найвидатніших письменників Франції, розгортає перед читачем похмуру й величну картину Англії кінця XVII — початку XVIII століття, за часів правління королеви Анни.

У центрі сюжету — трагічна історія Гуінплена, юнака, в дитинстві викраденого і спотвореного бандою компрачикос (викрадачів дітей), які хірургічним шляхом створили на його обличчі вічну, гротескну гримасу сміху. Покинутий на березі у сувору холоднечу, хлопчик рятує сліпу дівчинку Дею. Їх обох підбирає бродячий філософ - комедіант Урсус.

Гуінплен і Дея виростають, стають мандрівними артистами та демонструють свою зовнішність і таланти на ярмарках: вічно усміхнене обличчя Гуінплена стає їхнім джерелом існування, викликаючи у глядачів одночасно сміх і жах. Дея, не бачачи потворності коханого, щиро вірить у його красу.

Однак Гуінплен виявляється законним спадкоємцем знатного англійського лорда, викраденим за наказом короля Якова II, і злочин розкривається. Доля повертає його у вищий світ як пера Англії, але його спотворене обличчя слугує живим символом потворності та несправедливості аристократичного суспільства. Роман є лютим викриттям аристократії та влади, протиставляючи їхньому лицемірству ієрархії справжні людські цінності: любов, вірність та співчуття, втілені в житті Гуінплена, Деї та Урсуса.